Інформація для батьків
Повідомляємо, що запущено національну онлайн-платформу з цифрової грамотності
"Дія. Цифрова освіта".
Для детальнішої інформації переходьте за посиланням: https://osvita.diia.gov.ua/
ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ'Ї
Якими діти народжуються, це не
від кого не залежить, але щоб вони
шляхом правильного виховання
зробилися хорошими — це в нашій
владі.
Плутарх
Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.
Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних рецептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.
А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.
У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родинна педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості.
Як виховати обдаровану дитину?
Американський доктор Девід Льюїс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає рекомендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:
Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.
Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, якщо це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.
Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.
Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і матеріали для її улюблених занять.
Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть дорослими.
Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучувати пісні.
Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, поговорити.
Я ніколи не докоряю дитині за помилки. Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.
Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.
Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце.
Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.
Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, коли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.
Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».
Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє завдання.
Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкладай».
Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною - не наздоженеш родиною».
Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.
Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».
Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме допомогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.
Пам'ятка для батьків
1. Шановні батьки, пам'ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
2. Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте школу, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями.
3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.
4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а - добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.
5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.
6. Обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).
Що повинен знати школяр, ідучи до школи
1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.
2. Місце роботи батьків, їх посади.
3. Шлях від школи додому і назад.
4. 3нати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці, в школі.
5. Відкривати й закривати самостійно двері квартири, будинку.
6. Чітко відповідати на запитання дорослих.
Діти вчаться жити у життя
Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.
Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жити у почуттях провини.
Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.
Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.
Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі. (Із пластового часопису «Цвіт України»).
1 вересня"
- Малюк, імовірніше, хвилюватиметься та сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.
- Багато хто з батьків вважає, що подарунки цього дня робити не обов'язково. Проте яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання, крім того підкреслить важливість події.
- Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом із дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!
- На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!
- Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк уперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.
- Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.
- Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов її перший день. Поцікавтеся, що вона робила, і обов'язково похваліть її за те, що вона трималася впевнено (навіть якщо вона вмудрилася щось загубити).
- Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів - їм також буде приємно привітати першокласника.
- Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.
- Засинаючи, дайте собі слово бути в стосунках із дитиною й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!
- Не розбещуйте мене, цим ви мені завдаєте шкоди. Я дуже добре знаю, що не обов'язково давати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.
- Не бійтеся бути вимогливими зі мною. Я надаю перевагу саме такому підходу. Це дозволяє мені самостверджуватися.
- Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що сподіватися слід тільки на силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.
- Не будьте непослідовними. Це мене спантеличує та змушує вперто домагатися повсякчас залишати останнє слово за собою.
- Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати - це похитне мою віру у вас.
- Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки або роздратувати вас. Бо надалі я намагатимуся досягти ще більших перемог.
- Не засмучуйтеся занадто від моїх слів: "Я вас ненавиджу". Я не це маю на увазі! Я просто хочу, щоб ви пошкоджували за тим, що мені зробили.
- Не змушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши "плаксієм".
- Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити сам: я використовуватиму вас, як обслугу.
- Не дозволяйте моїм "поганим звичкам" привертати вашу надмірну увагу. Це тільки надихне мене на їх продовження.
- Не дорікайте мені в присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені спокійно віч-на-віч.
- Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал конфлікту. За деяких об'єктивних причин мій слух притупляється цієї миті, а бажання співпраці з вами зникає. Давайте краще поговоримо про це пізніше.
- Ніколи не натякайте мені, що ви - досконалі і безгрішні: це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
- Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшися, що я чудово розумію, що таке "добре" і що "погано".
- Не піддавайте надто великому іспиту мою чесність: зляканий, я легко перетворююся на брехуна.
- Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я також стану вашим другом.
- Я вчуся, наслідуючи приклади, а не під впливом критики.
- І крім того, я вас так сильно люблю. Будь ласка, ставтеся до мене з такою ж любов'ю.
Вирушаючи з малюком на прогулянку, міцно тримайте його за ручку. Заздалегідь учіть дитину правил дорожнього руху — переходити дорогу в безпечному місці — і пояснюйте, чому ви зупинилися й дивитеся по боках, перш ніж переходити вулицю. Не підпускайте маленьку дитину одну до дороги і тим більше — не випускайте її на дорогу.
Навчайте дитину правил безпеки з раннього віку. Уже дво-трирічній дитині можна показувати «зелену» та «червону» людину на пішохідному світлофорі й пояснювати, чим вони відрізняються.
Варто врахувати, що до 4 років дитина не здатна зрозуміти й запам'ятати все, що їй розповідають про заходи безпеки. Важливо формувати в дитини конкретні дії безпечної поведінки.
-
Дитина має виходити з будинку тільки в супроводі дорослого й завжди бути під наглядом.
-
Необхідно, щоб малюк тримався подалі від місць, де їздять машини.
-
Дитина має ходити тільки тротуаром, ніколи не переступаючи лінію бордюру.
-
Не можна вискакувати на дорогу слідом за приятелем, м'ячиком або собакою.
-
Дитина повинна розрізняти машини екстреної допомоги, для яких існують особливі правила, упізнавати їх за сигналом.
До категорії підвищеного ризику належать діти від 5 до 9 років. Ці діти енергійні, прагнуть до самостійності, але ще не в змозі забезпечити власну безпеку.
Багато чинників заважають дитині адекватно реагувати на небезпеку:
-
Маленький зріст обмежує огляд, дитину важче помітити;
-
Діти ще не вміють ефективно використовувати бічний зір;
-
До 12 років дитина важко визначає, звідки лунає звук, і при сигналі машини може піти неправильно;
-
Діти імпульсивні, украй непослідовні, їхня поведінка непередбачувана;
-
До 7 років у дітей ще немає достатнього досвіду, щоб оцінити реальні розміри машин і відстань до них; дуже важко оцінити швидкість машини — навіть багато дорослих помиляються;
-
Малюк до 7 років сприймає світ не так, як дорослий: наприклад, перехід «зебра» він може вважати цілком безпечним: головне для нього — переходити точно рисочками;
-
Дитина впевнена, що якщо вона бачить машину, то й водій помітив її.
Крім того, багато батьків недооцінюють небезпеку, якій піддається дитина. Проводилося опитування серед 2500 батьків. 94 % опитаних не вірили в можливість дітей 5—8 років самостійно й безпечно переходити вулицю. Однак серед їхніх дітей 10 % семирічних і 15 % восьмирічних самостійно ходять до школи, перетинаючи небезпечні ділянки дороги. Тобто кожний четвертий батько недооцінює небезпеку проїжджої частини й переоцінює можливості своєї дитини.
Дитина 5—9 років має знати й дотримуватися таких правил:
-
Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
-
Завжди використовувати підземний перехід, якщо він є;
-
Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);
-
Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;
-
Обходити припарковані машини;
-
Якщо автобус або інший транспортний засіб закриває огляд, обійти його;
-
Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
-
Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;
-
Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
-
Не бігти через дорогу. Пограйте з дитиною в «дорожні знаки». Нехай вона знає, про що «говорять» дорожні знаки, розмітка, світлофор. Усе це допоможе їй краще розуміти зміст дій на дорогах, порядок і правила руху.
ПОКАЖИ МЕНІ ДОРОГУ
Мета: навчання дитини самостійно ходити вулицею, перевірка засвоєння навичок безпечного руху.
Хід гри
Батько пропонує дитині йти вперед коротким безпечним маршрутом завдовжки 20—ЗО м. Дорогою звертайте її увагу на особливості дороги й на те, як треба поводитися. Попросіть дитину закінчити за вас опис дороги — нехай вона сама розповість про особливості шляху.
Якщо дитина освоїлася й легко йде попереду вас, добре описує дорогу, пограйте з нею в наступну гру.
ВІДНЕСИ ПАКЕТ
Мета: закріплення навичок самостійного руху вулицею, навчання спостережливості, засвоєння правил дорожнього руху.
Матеріал: конверт, аркуш паперу.
Хід гри
Якщо дитина впевнено себе почуває на вулиці, ведучі розходяться в різні боки маршруту так, щоб можна було контролювати весь її шлях (до повороту — один ведучий, після повороту — інший). Дитині дається завдання: віднести конверт і розповісти, що цікавого й повчального вона помітила.
Після того як дитина приносить пакет, «пишуть відповідь» і просять її повернутися назад. Ведучий іде за нею на певній відстані. Потім ведучі зустрічаються.
Під час гри не можна ганити дитину й критикувати за помилки — треба лише коректно вказувати на них і не шкодувати похвал за кожну правильну дію.
Варто якнайчастіше вказувати дитині на правильну й неправильну поведінку на вулиці, а також самим дотримуватися правил дорожнього руху — гарний приклад заразливий.