КЗО "Середня загальноосвітня школа №64" Дніпровської міської ради


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Дистанційна освіта на Класній оцінці
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія 5-й Міжнародний освітній онлайн-форум

Інформація для батьків

 

                                 До уваги батьківської громадськості!!!            
                         

            Повідомляємо, що запущено національну онлайн-платформу з цифрової грамотності 

"Дія. Цифрова освіта". 

             Для детальнішої інформації переходьте за посиланням: https://osvita.diia.gov.ua/

 

 

 

              ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ'Ї

Якими діти народжуються, це не     

від кого не залежить, але щоб вони

шляхом правильного виховання

зробилися хорошими — це в нашій

владі.

        Плутарх

 

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родинна педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості.

 Як виховати обдаровану дитину?

Американський доктор Девід Льюїс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає рекомендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.

Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, якщо це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.

Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і матеріали для її улюблених занять.

Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть дорослими.

Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучувати пісні.

Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, поговорити.

Я ніколи не докоряю дитині за помилки. Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.

Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.

 

Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце.

Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро­боти, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за­вдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною  - не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».

Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме до­помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

 

Пам'ятка для батьків

1.  Шановні батьки, пам'ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2.  Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте школу, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями.

3.  Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4.  Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а - добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5.  Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

6.  Обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

 

Що повинен знати школяр, ідучи до школи

1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.

2. Місце роботи батьків, їх посади.

3. Шлях від школи додому і назад.

4. 3нати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці, в школі.

5. Відкривати й закривати самостійно двері кварти­ри, будинку.

6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

 

Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жити у почуттях провини.

Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі. (Із пластового часопису «Цвіт України»).


                                                                             

 

 

  Увага!                                                                                                    Шановні батьки!                                                Доводимо до Вашого відома, що     відповідно до чинного законодавства одним із основних принципів освіти є  незалежність  освіти  від релігійних  організацій (стаття 6  Закону України "Про освіту"),  пропоганда будь-яких віровчень у педагогічних закладах України не допускається.

 

 Пам'ятка"Десять речей, які слід зробити батькам першокласника"

 

1 вересня"

  1.  Малюк, імовірніше, хвилюватиметься та сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.
  2.  Багато хто з батьків вважає, що подарунки цього дня робити не обов'язково. Проте яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання, крім того підкреслить важливість події.
  3.  Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом із дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!
  4.  На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!
  5.  Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк уперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.
  6.  Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.
  7.  Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов її перший день. Поцікавтеся, що вона робила, і обов'язково похваліть її за те, що вона трималася впевнено (навіть якщо вона вмудрилася щось загубити).
  8.  Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів - їм також буде приємно привітати першокласника.
  9.  Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.
  10.  Засинаючи, дайте собі слово бути в стосунках із дитиною й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!
Поради батькам від дитини
 
 
 
 
 
  •  Не розбещуйте мене, цим ви мені завдаєте шкоди. Я дуже добре знаю, що не обов'язково давати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.
  •  Не бійтеся бути вимогливими зі мною. Я надаю перевагу саме такому підходу.  Це дозволяє мені самостверджуватися.
  •  Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що сподіватися слід тільки на силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.
  •  Не будьте непослідовними.  Це мене спантеличує та змушує вперто домагатися повсякчас залишати останнє слово за собою.
  •  Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати - це похитне мою віру у вас.
  •  Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки або роздратувати вас. Бо надалі я намагатимуся досягти ще більших перемог.
  •  Не засмучуйтеся занадто від моїх слів: "Я вас ненавиджу". Я не це маю на увазі! Я просто хочу, щоб ви пошкоджували за тим, що мені зробили.
  •  Не змушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши "плаксієм".
  •  Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити сам: я використовуватиму вас, як обслугу.
  •  Не дозволяйте моїм "поганим звичкам" привертати вашу надмірну увагу. Це тільки надихне мене на їх продовження.
  •  Не дорікайте мені в присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені спокійно віч-на-віч.
  •  Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал конфлікту. За деяких об'єктивних причин мій слух притупляється цієї миті, а бажання співпраці з вами зникає. Давайте краще поговоримо про це пізніше. 
  •  Ніколи не натякайте мені, що ви - досконалі і безгрішні: це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
  •  Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшися, що я чудово розумію, що таке "добре" і що "погано".
  •  Не піддавайте надто великому іспиту мою чесність: зляканий, я легко перетворююся на брехуна.
  •  Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я також стану вашим другом.
  •  Я вчуся, наслідуючи приклади, а не під впливом критики.
  •  І крім того, я вас так сильно люблю. Будь ласка, ставтеся до мене з такою ж любов'ю.

 

Безпека на дорозі

Вирушаючи з малюком на прогулянку, міцно тримайте його за ручку. Заздалегідь учіть дитину правил дорожнього руху — переходити дорогу в безпечному місці — і пояснюйте, чому ви зупинилися й дивитеся по боках, перш ніж переходити вулицю. Не підпускайте маленьку дитину одну до дороги і тим більше — не випускайте її на дорогу.
Навчайте дитину правил безпеки з раннього віку. Уже дво-трирічній дитині можна показувати «зелену» та «червону» людину на пішохідному світлофорі й пояснювати, чим вони відрізняються.
Варто врахувати, що до 4 років дитина не здатна зрозуміти й запам'ятати все, що їй розповідають про заходи безпеки. Важливо формувати в дитини конкретні дії безпечної поведінки.

  • Дитина має виходити з будинку тільки в супроводі дорослого й завжди бути під наглядом.

  • Необхідно, щоб малюк тримався подалі від місць, де їздять машини.

  • Дитина має ходити тільки тротуаром, ніколи не переступаючи лінію бордюру.

  • Не можна вискакувати на дорогу слідом за приятелем, м'ячиком або собакою.

  • Дитина повинна розрізняти машини екстреної допомоги, для яких існують особливі правила, упізнавати їх за сигналом.


До категорії підвищеного ризику належать діти від 5 до 9 років. Ці діти енергійні, прагнуть до самостійності, але ще не в змозі забезпечити власну безпеку.
Багато чинників заважають дитині адекватно реагувати на небезпеку:

  • Маленький зріст обмежує огляд, дитину важче помітити;

  • Діти ще не вміють ефективно використовувати бічний зір;

  • До 12 років дитина важко визначає, звідки лунає звук, і при сигналі машини може піти неправильно;

  • Діти імпульсивні, украй непослідовні, їхня поведінка непередбачувана;

  • До 7 років у дітей ще немає достатнього досвіду, щоб оцінити реальні розміри машин і відстань до них; дуже важко оцінити швидкість машини — навіть багато дорослих помиляються;

  • Малюк до 7 років сприймає світ не так, як дорослий: наприклад, перехід «зебра» він може вважати цілком безпечним: головне для нього — переходити точно рисочками;

  • Дитина впевнена, що якщо вона бачить машину, то й водій помітив її.

Крім того, багато батьків недооцінюють небезпеку, якій піддається дитина. Проводилося опитування серед 2500 батьків. 94 % опитаних не вірили в можливість дітей 5—8 років самостійно й безпечно переходити вулицю. Однак серед їхніх дітей 10 % семирічних і 15 % восьмирічних самостійно ходять до школи, перетинаючи небезпечні ділянки дороги. Тобто кожний четвертий батько недооцінює небезпеку проїжджої частини й переоцінює можливості своєї дитини.

Дитина 5—9 років має знати й дотримуватися таких правил:

  • Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;

  • Завжди використовувати підземний перехід, якщо він є;

  • Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);

  • Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;

  • Обходити припарковані машини;

  • Якщо автобус або інший транспортний засіб закриває огляд, обійти його;

  • Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;

  • Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;

  • Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;

  • Не бігти через дорогу. Пограйте з дитиною в «дорожні знаки». Нехай вона знає, про що «говорять» дорожні знаки, розмітка, світлофор. Усе це допоможе їй краще розуміти зміст дій на дорогах, порядок і правила руху.


ПОКАЖИ МЕНІ ДОРОГУ
Мета: навчання дитини самостійно ходити вулицею, перевірка засвоєння навичок безпечного руху.
Хід гри
Батько пропонує дитині йти вперед коротким безпечним маршрутом завдовжки 20—ЗО м. Дорогою звертайте її увагу на особливості дороги й на те, як треба поводитися. Попросіть дитину закінчити за вас опис дороги — нехай вона сама розповість про особливості шляху.
Якщо дитина освоїлася й легко йде попереду вас, добре описує дорогу, пограйте з нею в наступну гру.
ВІДНЕСИ ПАКЕТ
Мета: закріплення навичок самостійного руху вулицею, навчання спостережливості, засвоєння правил дорожнього руху.
Матеріал: конверт, аркуш паперу.
Хід гри
Якщо дитина впевнено себе почуває на вулиці, ведучі розходяться в різні боки маршруту так, щоб можна було контролювати весь її шлях (до повороту — один ведучий, після повороту — інший). Дитині дається завдання: віднести конверт і розповісти, що цікавого й повчального вона помітила.
Після того як дитина приносить пакет, «пишуть відповідь» і просять її повернутися назад. Ведучий іде за нею на певній відстані. Потім ведучі зустрічаються.
Під час гри не можна ганити дитину й критикувати за помилки — треба лише коректно вказувати на них і не шкодувати похвал за кожну правильну дію.

Варто якнайчастіше вказувати дитині на правильну й неправильну поведінку на вулиці, а також самим дотримуватися правил дорожнього руху — гарний приклад заразливий.

 

 

 

 

 


1
2
3
4